Олег Гончарук: В області вдалось утримати суспільно-політичну ситуацію стабільною і контрольованою

Але у наші внутрішні проблеми втрутився зовнішній чинник – військовий конфлікт на сході держави вніс свої гіркі корективи у процеси видужання країни. І той імпульс, який народився на Майдані і був так потрібен для економічних і політичних зрушень – був перенаправлений на захист нашої незалежності, на війну.

Ворога було стримано, його підлий план не вдався: розповсюдження вірусу сепаратизму зупинено, а його носіїв було локалізовано укріпленою лінією розмежування. Сьогодні країна знаходиться в стані хиткого миру, що дозволяє переключитися і оперативно підготувати вирішення найактуальніших проблемних питань, зайнятися тим, чого найбільше сьогодні потребують громадяни і держава.

В інтерв’ю Олег Романович розповів, що вважає найбільшими досягненнями і проблемами Івано-Франківщини, як готується до доленосних жовтневих місцевих виборів, та чому вважає події в українській політиці ознакою еволюції.

 Олег Романович, Ви очолюєте Івано-Франківську обласну адміністрацію з вересня минулого року. Що б Ви назвали найбільшими успіхами за цей час, а де ще потрібна серйозна робота?

Не зважаючи на стан напруження в країні, до речі, складний для психологічного сприйняття будь-якою людиною, на політичні протистояння, на економічні та соціальні виклики, в області вдалось утримати суспільно-політичну ситуацію стабільною і контрольованою. Вважаю це основним здобутком, до якого ми доклали чималих зусиль. Це не означає, що в області не виникали конфлікти! Більше того, інколи доходило до надзвичайно гарячих суперечок. Але всі вони вирішувались з максимальною оперативністю, не зважаючи на день тижня чи нічний час доби. Щось вирішувалось за кілька годин, а щось – тернистим шляхом проб і помилок. Прикметно, що в області відсутні перманентні чи заморожені конфлікти.

Загалом, тут є беззаперечний позитив – тепер прикарпатці знають, що обласна адміністрація не ховається від вирішення проблем, завжди відкрита до діалогу, готова вислухати аргументи, визнавати і виправляти помилки. Вважаю, таку ситуацію ми можемо сміливо віднести до успіху і керівництва, і громади області.

Мабуть такої роботи влади хотіли бачити ті, хто вийшов на Майдан, влада повинна чути громадян і працювати для них.

 А якщо говорити не тільки про політику, а й про практичні, господарські питання?

З господарської точки зору? До речі, знаєте, що особисто для мене є найважчим в цій роботі? Розподіл. От, наприклад, треба утеплити лікарню в одному районі, добудувати садочок в другому, в третьому руйнується дамба … А фінансового забезпечення вистачає тільки на щось одне, при чому, часто не у повному розмірі. І треба вирішити куди ці кошти повинні піти, якою проблемою зайнятися у першу чергу. Це дещо спрощений, проте показовий приклад. А все інше – доволі прості процедурні речі, хоч і займають багато часу.

Господарські питання то постійні клопоти. Тут є ризик зануритися в них так, що «за деревами не побачити лісу». Це я кажу про погляд у майбутнє, про перспективи розвитку Прикарпаття. А нам є над чим задуматись. Проте, яким боком перспективи не розглядай, висновок завжди один – без нормальних доріг перспективи відсутні! Про який економічний розвиток може йти мова, про яку промисловість чи туризм, якщо турист чи інвестор просто застрягне в ямі десь між Львовом і Франківськом?

Але і інвестор, і турист ще може вибирати де йому їздити. А от наші краяни фактично стали заручниками ситуації в дорожній галузі.

Першою ластівкою позитивних змін став початок робіт по «реставрації» Набережної ім. Стефаника в обласному центрі. Хоч починалося все не зовсім обнадійливо – після проведення тендеру будівництво майже рік не могли розпочати.

Зрушити вирішення цієї проблеми із мертвої точки було непросто, адже довелося надто довго «припрошувати» сторони до діалогу. Після доволі складних перемовин консенсус між суб’єктами господарювання та міською владою усе ж таки було знайдено, при всіх негативних аспектах та амбіціях, які проявлялись по ходу справи, довгоочікуваний старт робіт став можливим – здоровий глузд переміг.

Ніби й невеликий здобуток в масштабах Прикарпаття, та він став певним зразком і стимулом. Почалась інтенсивна політична робота, в яку були задіяні народні депутати, в першу чергу Анатолій Матвієнко та Михайло Довбенко, обласна та міська влада навіть Президент і Прем’єр-міністр! Результат – на дороги Карпатського регіону було виділено 700 мільйонів, з них 425 мільйонів були спрямовані на будівництво доріг у нашій області!

На сьогоднішній день ведуться роботи на ділянках дороги Івано-Франківськ – Львів, Стрий – Калуш і Верховина – Коломия. Я переконаний, що до перших морозів ці дороги будуть здані і вони відповідатимуть європейським стандартам якості. Нещодавно керівник Служби автомобільних доріг області Василь Буджак був на зустрічі в «Укравтодорі» і, враховуючи нашу інтенсивну роботу на згаданих ділянках, вів розмову про виділення 62 мільйонів євро на будівництво дороги Івано-Франківськ-Рахів.

Такі справи вселяють оптимізм та додають здорового азарту в роботі.

 Олег Романович, Ви зачепили питання інвестора. Чи варто зосереджувати увагу на інвестиціях, коли в країні війна?

Коли буваю за кордоном, то здається, що потрапляю у інше середовище, від якого ми були штучно відірвані. Тепер ця несправедливість має бути подолана. І ми маємо не тільки інтегруватися з Європою в соціальному, культурному плані, але і в фінансовому. І, можливо, як раз в фінансовому – в першу чергу. І тут надважливу роль відіграє інвестор. Не варто скромно замовчувати те, що самотужки ми ще довго будемо йти до економічного процвітання. Тому й пробуємо розширювати партнерські стосунки із цивілізованим світом, залучати кошти. Також ми плідно працюємо з діючими в області іноземними інвесторами, задля поширення інформації про інвестиційні можливості Прикарпаття у їхніх країнах. Це не просто, не кожен понесе гроші в країну, де йде війна. Але є вороги, а є друзі, партнери.

Ідея створення «Єврокарпатської ініціативи» (міжнародний інвестиційний проект, що стартував на початку цього року – ред.) була вчасною і надзвичайно актуальною. І ця ініціатива є площадкою інвестиційного діалогу між Європою, світом і Україною. У нас уже працюють експерти, аудитори, консультанти від інвесторів. Весь світ побачить – ми приділяємо грандіозну увагу обороні, та все ж не зациклені виключно на ній, ми думаємо і про завтрашній, мирний день.

Покращення стану дорожньої структури це невід’ємна складова створення позитивного інвестиційного клімату на теренах нашої області. Є інші складові, та дороги – це візитівка, одежа, по якій зустрічають.

Не треба чекати, поки буде зроблено все. Ми маємо показати розуміння ситуації і довести усьому світові, що проблеми вирішуються.

 У свіжому рейтингу голів обласних адміністрацій видання «Ділова столиця» ви посідаєте друге місце. Серед позитивних результатів зазначають найнижчу заборгованість по зарплаті серед усіх областей. Втім серед негативних – велика заборгованість бюджетів перед підприємствами, що надають послуги ЖКГ. Чи існують якість проблеми у відносинах між місцевою владою і цими підприємствами? Адже з боку жителів області така заборгованість не є значною.

 Приємно чути, хоч не зациклююсь на рейтингах і не заради високих місць в них працюю. Вважаю, що такі оцінки даються не тільки голові облдержадміністрації, а є спільним досягненням усієї громади Прикарпаття.

А по суті справи, що стосується проблеми заборгованості – це болюче питання. І має воно дві сторони.

З однієї сторони – по погашенню заборгованості будемо працювати. Погасимо. Може не все відразу. План є, бачення є, боргів бути не повинно.

З другої сторони, постає питання причин виникнення цієї заборгованості. Розумієте, у будь-яку країну ми приїжджаємо і не бачимо, щоб просто текла вода з крану, щоб були цілий рік включені батареї, щоб здали будинок у експлуатацію, а потім думали, як до цього будинку прокласти комунікації і дорогу. Тобто, мова йде про раціональний підхід. Будемо орієнтуватись на ефективне управління ресурсами, на впровадження енергозберігаючих технологій, будемо економити.

Можу сказати, що якби всі підприємства підходили так до енергоефективних технологій, як, до прикладу, наш Ямницький цементно-шиферний комбінат, то не тільки у Івано-Франківській області, а й у цілій Україні не було б проблем. Ми над цим працюємо, обмінюємося досвідом з київськими структурами, з європейськими колегами. Думаю, цим питанням протягом найближчих п’яти років будемо активніше займатися.

 Наступного місяця на Україну чекають місцеві вибори, за яких значно має посилитися роль місцевого самоврядування. На які зміни чекаєте особисто Ви? Як зміниться Ваша робота на посаді голови ОДА?

 Зміни потрібні, назріли давно. Ми вже багато років говоримо про децентралізацію, про те, що місцевим органам треба дати більше повноважень. Про те, що потрібно залишати більше коштів на місцях, щоби громада сама могла ними розпоряджатися і сама визначати як і куди розвиватися. І я, пропрацювавши більше року головою ОДА, дійсно бачу, що є багато питань, які повинні вирішуватися на місцях –місцеві громади куди краще знають свої власні проблеми.

Але ми чітко повинні розуміти, що є існуючий державний механізм. Його змінити просто одним кроком не можна – так, щоб сьогодні зранку пройшла децентралізація, а вже ввечері все стало інакше.

Безперечним позитивом від втілення децентралізації є можливість місцевим громадам самостійно визначати пріоритетні напрямки своєї роботи та виділяти відповідне фінансування, вони можуть приймати участь у виборчому процесі за новими правилами. До прикладу, ними скористаються в Печеніжині та Старих Богородчанах.

Так, ми стикаємося з нерозумінням. Так, є багато питань, так, треба давати багато пояснень. А пояснювати краще на практичних результатах, і ми їх бачимо – це зміни у бюджетах після децентралізації. На останній Раді регіонів у Києві Президент запитав про це у голів міст і сіл. Так от: бюджети зросли на 30-38% у порівнянні з минулим роком. От і проста відповідь.

А щодо керівників ОДА – так цим посадам недовго залишилося, вони будуть анульовані разом з обласними адміністраціями. Функції виконавчої влади в області перейдуть до облвиконкомів обласних рад. Це позиція Президента, яку підтримує абсолютна більшість українців, альтернативи якій не бачу і я.

Наглядову, контролюючу функцію в області будуть виконувати префекти, які в господарську діяльність не втручатимуться, а лише слідкуватимуть за дотримання законодавства України.

 З чим на ці вибори йде влада Івано-Франківщини? Що будете пропонувати людям?

 Основне завдання влади на виборах – це забезпечити належне їх проведення! Передбачається гостра боротьба. Закликаю усіх учасників процесу дотримуватися не тільки законодавства, а й неписаних норм моралі, чесності і порядності, тобто режиму політичного «fair play»! Ніхто не має права вносити конфліктами деструктив у спокійне життя області. Хто би не йшов до керма, не варто забувати – ми всі в одному човні є зараз. І всі залишимося в ньому коли виборчі перегони завершаться.

 Ви, мабуть, брали участь у формуванні виборчого списку Івано-Франківщини від «Солідарності»? За якими критеріями відбиралися кандидати?

В партійному виборчому штабі «Солідарності» кваліфікований, злагоджений колектив, який ґрунтовно підійшов до складання виборчих списків, опрацьовуючи всі суспільні і політичні аспекти даної складної задачі. Готовий список – результат кропіткої роботи багатьох людей. Я також приймав участь, хоч тільки дорадчу. Знаю, що були непрості рішення, це ж політика, але усе на місця розставлять виборці.

Може прозвучить трохи пафосно, та я впевнений – в лавах «Солідарності» ми зібрали професійну команду, яка ефективно працюватиме на благо людей і держави! Це ви могли бачити 22-23 вересня, коли в Івано-Франківську представляли кандидатів у депутати.

 Що для громадян означає об’єднання «Солідарності» та «УДАРу» напередодні виборів? Чи вдалося партіям виробити спільний підхід до вирішення проблем області?

 Таке об’єднання – здоровий глузд і перспектива. Візьмемо цивілізовані, найбільш розвинені країни світу – багато де є всього дві основні партії. Мені імпонує такий підхід.

Об’єднання «Солідарності» і «УДАРу» – це крок в політичному прогресі. Це є дуже хороший посил щодо підбору якісних політичних кадрів. Така собі партійна еволюція як результат здорової конкуренції. Тому до керма прийдуть сильніші.

Я вважаю, «Солідарність» і «УДАР» – яскравий приклад того, як треба об’єднуватися заради спільної мети – розвитку і процвітання держави.

 А з ким, в такому разі, владна партія зможе співпрацювати вже після виборів в місцевих радах?

 Співпрацювати потрібно зі всіма демократичними, конструктивними силами, які прийдуть до влади. Перший крок до співпраці – діалог. Перший крок до ефективної співпраці – відвертий, відкритий, публічний діалог. Мусимо знаходити спільну мову. Інакше головний владний орган області буде працювати на холостих обертах, скотиться напусті балачки і дріб’язкову тяганину. Нам потрібно щоб була спроможна діяльність. І тоді буде результат, і тоді всі будуть краще жити – і ті, кого обрали у владу, і ті, хто обирав.

 Політичні аналітики все частіше говорять про спробу політичного реваншу на цих виборах, з боку сил, близьких до минулої влади. Як Ви до цього ставитесь? Чи це можливо в межах Івано-Франківщини або всієї країни?

Будемо реалістами – на захід від центру країни можливість реваншу залишків старого режиму Януковича рівна нулю . Вони чи комуністи – це чужорідне тіло в організмі.

Що ж стосується східних областей, треба пам’ятати історію України, розуміти, що до такого стану довела багаторічна радянська окупаційна влада.

Навіть сьогодні зовсім невелика кількість людей з цих регіонів бувала за межами України, бачили як живе цивілізований світ.

Тому вважаю, що такі «чужорідні партії» можуть точково набирати певний рейтинг, потрапити в ради різних рівнів. Але еволюцію не зупинити – країна просто сама їх викине, люди їх більш не сприйматимуть. Тоді реванш режиму Януковича, як і комуністичних партій, буде просто неможливим.

 Також не секрет, що значну роль в ході виборчих перегонів намагаються грати так звані олігархи. Як Ви ставитесь до їхньої активності?

Ми прекрасно розуміємо, що вони приймали, приймають і завжди хотітимуть приймати участь у виборах усіх рівнів, у всіх країнах. Також розуміємо, що участь різних олігархічних структур в політиці є спробою продовжити своє збагачення за рахунок держави і громадян. І здорове суспільство має цьому протистояти.

Та влада олігархів – лише виток історії, який ми обов’язково пройдемо і залишимо позаду. Вважаю, під час виборів зв’язок партій з олігархами буде для громадян одним із основних чинників вибору. Я переконаний – політична сила немає бути «ручною», «кишеньковою» у якогось пана-власника, а повинна будуватися за стандартами демократії і ставити на перше місце державницькі інтереси. Це чітко усвідомлюють в «Солідарності».