Піар-експерт назвала ситуацію в бізнесі Івано-Франківська непрогнозованою

 З кінця 1980-х років стала активісткою молодіжного патріотичного руху в складі Студентського Братства, з 1990-го багато років присвятила відновленню й розвитку Національної Скаутської Організації України «Пласт».

В останнє десятиліття ініціювала та втілила в життя чимало соціально-корисних проектів, одним з яких є Програма розвитку бізнесу. В 2011 р. ця ініціатива отримала нагороду в Національному конкурсі «Корпоративне волонтерство в Україні», а в 2012 році Марічка стала переможницею Першого національного конкурсу «Підприємницький талант України» в номінації «Соціально відповідальний бізнес». Сьогодні продовжує активну діяльність щодо розвитку бізнесу на Прикарпатті.

• Сьогодні жінка – у політиці, у бізнесі – все більше стає на один щабель із чоловіками, а подекуди й піднімається вище… Як Ви вважаєте, чи має жінка сьогодні вплив на суспільне життя міста, області, країни?

Гадаю, на це запитання складно дати однозначну відповідь. Ще у 2002 році ми проводили дослідження за підтримки Канадсько-українського гендерного фонду з розробки інноваційно-діагностичної програми для сімей, вивчали аспекти виховання дітей різних статей. Тоді Західна Україна «вела перед» серед інших регіонів країни як найбільш консервативний регіон в підходах до виховання хлопчиків і дівчаток, що потім має відповідне відображення в дорослому житті. Щоправда, ми часто маємо звичку йти важчим шляхом J Я знаю особисто багато жінок у франківському бізнесі – сильних, сміливих, котрі обирають собі справу, ставлять мету і працюють. Однак це все одно не надто впливає на спільноту. В громадській сфері жінок набагато більше, вони втілюють багато корисних проектів, тут питання більше на скільки їх «вистачає», бо часу вільного не надто багато.

Для мене своєрідним показником «рівноваги» в питаннях гендерних, «доступності» жінок до прийняття рішень чи впливу на ситуацію є різного роду конкурсні журі, комісії, президії тощо – в їх складі не часто побачиш жінок (мова про події для бізнесу, форуми та конференції, грантові конкурси). Я так для себе диференціюю сприйняття в залежності від кількості жінок в таких випадках: якщо одна – очевидно, мусили ввести до складу (для кількості, «вигляду» чи «треба ж комусь вести протокол»); дві-три – це вже не випадково, можливо, що з їхньою думкою в цій справі справді рахуються.

Не відстежувала спеціально, скільки жінок зараз у нас в органах місцевої влади, але раніше переважали чоловіки з тією особливістю, що чим вище по «щаблю», тим менше жіноцтва.

• Тим не менше, жінки все одно є активними в суспільному житті. Все залежить від бажання. Ви є знаною громадською діячкою, у Вікіпедії про Вас є стаття – небагато хто може таким похвалитися… Ваша активна позиція бере коріння ще зі студентських років?

Стаття у Вікіпедії чи ще десь – для мене не показник, тому я б не надто акцентувала на цьому увагу (сміється – авт.) А Студентське братство та 20 років громадської праці у НСОУ «Пласт» – це були справді вартісні речі; події тих років навчили бути сміливою, не боятися братися за справу навіть тоді, коли вона не отримувала підтримки, здавалася і ризикованою, і не надто перспективною.

Для прикладу, на початку 90-х ми практично не мали жодних інвестицій, нерідко наші ідеї зустрічали супротив. Тоді можна було «вилетіти» з університету, не отримати роботи, був випадок, коли групу від Студентського братства побили на Чернігівщині (мова йде про культурологічну акцію «Дзвін-90» – авт.) Але ми робили те, що вважали важливим, знаходили можливості. Були відчайдушні. Нам тоді не здавалося, що ризики варті того, щоб на них надто зважати.

Праця в Пласті допомогла сформувати підхід до поставленої мети загалом, дала розуміння, що для вирішення більшості проблем потрібне бажання і співпраця, кошти ж в більшості випадків – річ умовна, часто навіть шкідлива. Ми розуміли, що виховуючи дітей, готуючи їх до життя в суспільстві, маємо змогу змінювати громаду «з середини». Не одразу, не надто «показово» і ефектно, але ефективно, якщо дивитися з точки зору майбутнього.

• А як щодо іншої суспільної ініціативи, її можна було б назвати «бізнесовим Пластом»? Ваша Програма розвитку бізнесу так само надає підтримку молодому бізнесу, допомагаючи стати йому на ноги, сприяє у вирішенні проблем уже діючим підприємцям.

На певному етапі я зрозуміла, що в Івано-Франківську в середовищі підприємців бракує спільноти, котра могла би підтримувати їх (я тоді сама потребувала допомоги і не знаходила). Ми з кількома знайомими (тепер вже товаришками) вирішили розпочати з малого – зустрічатися в нашому колі, щоб допомагали один одному порадами, дружньою підтримкою, хто чим зможе.

На початку нашу ідею багато хто не розумів. На організовані Групою розвитку бізнесу (назву ми запозичили з матеріалів програми Міжнародної Організації Праці «Розпочни та вдосконалюй свій бізнес») зустрічі дехто приходив, думаючи, що тут «підганяють» клієнтів або вирішують складні питання у «кабінетах». Але це точно не наші методи.

Ми не обмежували себе ані статусом громадського об’єднання, ані статутом. Те, що ми робимо, нагадує швидше «клуб за інтересами», з тією особливістю, що в цьому році нам буде 5 років. Розпочинали із зустрічей в стилі «Швидкої допомоги», семінарів, конференцій BizCamp, якщо наших знань бракувало – запрошували фахівців «ззовні». В жодному разі не гналися за кількістю, щоб від цього не постраждала якість. Малими кроками пробували, чи вдасться: організовували окремий захід, дивилися, чи є від такої ініціативи позитивний результат, а потім вже поширювали або припиняли проект. Ми – це «ґрунт», на якому кожен підприємець може «протестувати» ідею та знайти партнерів, вдосконалити свою власну справу, оптимізувати бізнес, – і піти або залишитися, щоб так само допомагати іншим.

• Серед запрошуваних тренерів, здається, був і Роман Гавриш, котрий є одним з провідних PR–фахівців у світі?

Роман очолює Асоціацію інтернет-маркетингу в Україні, є надзвичайно талановитим і висококваліфікованим спеціалістом. Знаю його ще по «Пласту». Роман став одним з перших спікерів на наших конференціях. Він повірив у нашу ініціативу і підтримав, власним коштом приїжджав на конференцію, допомагав отримати розуміння, як правильно й ефективно інвестувати в рекламні кампанії, підготував для нас невелику навчальну програму (це тепер він ТОП-спікер Києво-Могилянської Бізнес-школи, а тоді й для нього це було щось нове).

• Який результат дало таке навчання прикарпатським підприємцям? Як сьогодні в загальному складаються справи з розвитком бізнесу в регіоні?

Ситуація в країні й в області, зокрема, неоднозначна. У бізнес-середовищі що-небудь складно прогнозувати на далеку перспективу. Люди розгублені, не знають, як зміни в законодавстві повпливають на працю їхнього бізнесу, що чекає на нас в економіці, в оподаткуванні, що буде з національною валютою. Зустрічаються й такі підприємці, котрі кажуть – припиняємо бізнес на певний період, подивимося, що буде, а там вирішимо, що робити далі. І такий бізнес відродити знову буде доволі складно, для багатьох це практично смерть. Зараз якраз час переглянути, як працює бізнес, що можна оптимізувати «з розумом», – зазвичай, такі можливості знаходяться в кожного.

Наші громадяни і підприємці, зокрема, не готові жити у мінливому суспільстві. Ще від часів Союзу тримається ментальне прагнення до якоїсь «стабільності». Але сьогодні її просто не існує, в жодній із сфер життя. Рух, зміни – це життя. Сама по собі мінливість суспільства не є поганою ознакою, просто потрібно вчитись у таких умовах жити й працювати, бути активним, «мобільним». Найважливіше, – не залишатися наодинці із своїми проблемами чи запитаннями.