Але спочатку трішки історії.
Спроба створити (вперше в Україні) муніципальний ЦСМ розпочалася ще в 1999 році за ініціативи художника та архітектора Ігоря Панчишина, одного з засновників бієнале «Імпреза» Провівши ряд акцій та виставок в приміщенні колишнього кінотеатру ім. Івана-Франка, ЦСМ (з ряду причин, в тому числі й комерційних) так і не відбувся.
В 2012 році за ініціативи мистецтвознавця Анатолія Звіжинського почалося відродження ідеї створення в Івано-Франківську Центру сучасного мистецтва. Зрештою, завдяки ентузіазму Звіжинського, згідно рішення сесії міської ради від 26 лютого 2013 року було створено перший і, до цього часу єдиний, муніципальний Центр сучасного мистецтва.
З того часу ЦСМ організував та провів більше 70 виставок та мистецьких акцій. І не лише в Івано-Франківську. Частина з них проводилася в інших містах України, в Польщі, Німеччині, Латвії. Окремі програми були побудовані на співпраці з художниками Німеччини, Голландії, Іспанії, Польщі, Латвії, Литви. Була налагоджена співпраця з міжнародними фондами й мистецькими організаціями. Був створений виставковий фонд, в який, на тимчасове збереження, передано 112 художніх робіт від українських та закордонних авторів, Частина робіт демонструвалася в Мистецькому Арсеналі (м.Київ).
Оскільки посада директора муніципального ЦСМ – це посада державного службовця, то в 2013 році з Анатолієм Звіжинським був укладений контракт на три роки. Відповідно, цього року термін контракту спливає. Тому виконком оголосив конкурс на заміщення посади. Щоправда, контракт вже буде заключатися не на три, а на п’ять років, оскільки днями Управління культури перейменували в Департамент.
Склалося так, що через три дні після заяви Анатолія Звіжинського, до участі в конкурсі зголосився такий собі Сергій Сивачук. Формально все вірно. Будь-яка людина, яка вважає себе експертом в сучасному мистецтві може брати участь в конкурсі. Але якраз тут і виникають певні питання, що до фаховості кандидата.
Почнемо з того, що особа Сивачука абсолютно невідома в художньому середовищі Івано-Франківська, яке почало динамічно розвиватися з 1989 року (після проведення 1-ї «Імпрези»). Звичайно, в силу дитсадкового віку (1985 р.н.), Сергій Сивачук не міг брати участь в мистецькому житті 80-х, 90-х. Але художнє середовище досить демократичне й від 1989 року до нього вливалися молодші художники, такі, як Микола Джичка, Сергій Григорян, Юрій Боринець, а згодом і ровесники Сивачука – Євген Самборський та Петро Буяк. Словом, найстаршому представнику сучасного мистецтва в Івано-Франківську Павлові Сулименку вже за 70-ть, Оресту Заборському – 69-ть, а наймолодшим в районі 30-ти років. І ніхто до цього дня не чув про Сергія Сивачука.
Чому так? Пояснення легко знайти в заявці самого претендента. «Поступово я дійшов висновку, що у найближчому майбутньому буду займатися театром…», – пише він.
Театром, Карл!
Тому виникає цілком закономірне питання, а чи розуміє Сергій Сивачук функції Центру сучасного мистецтва? Навряд чи. Адже його кваліфікація «режисер естради та масових видовищ», яку він здобув в Інституті мистецтв Прикарпатського університету. Іншими словами, перед нами «масовік-затєйнік». Можливо він хороший режисер і його кваліфікації достатньо, щоб шість років керувати аматорським драматичним колективом «Думка». Але для фахівця в галузі контемпорарі-арт цього явно замало.
Для порівняння, Анатолій Звіжинський — дипломований мистецтвознавець, спеціаліст з організації художньої діяльності (Академія мистецтв, м. Київ), куратор численних проектів, аналітик у сфері актуального мистецтва, автор багатьох публікацій в популярних та спеціалізованих виданнях, бере участь в розвитку сучасного мистецтва в Івано-Франківську та Україні вже понад чверть століття, знаний в мистецьких колах, має авторитет серед художників та шанувальників сучасного мистецтва. Недарма в Мережі зараз поширюється для підписання відкритий лист міському голові Івано-Франківська Руслану Марцінківу та Конкурсній комісії Івано-Франківської міської ради на підтримку кандидатури Анатолія Звіжинського.
Здавалося б, для чого городити город, якщо є конкурсна комісія, яка й вибере достойного? Та не все так просто. Залишимо осторонь той факт, що серед членів комісії немає жодного експерта з сучасного мистецтва і повернімося до кандидатури Сергія Сивачука. Сам факт, що претендент минулого року їздив в закордонні відрядження від Управління (тепер Департамент) культури івано-франківської міської ради певним чином вказує чиєю креатурою він є. Тобто, наявна ознака того, що Анатолія Звіжинського пробують замінити своєю маріонеткою. Не можна виключати й такого сценарію, що Сивачук лише пішак в якійсь більшій грі й справжню кандидатуру на посаду до часу ховають в тіні. Бо можливий сценарій, що конкурсна комісія відмовить обом претендентам після чого вони вже повторно не зможуть брати участь в конкурсі. Отут і з’явиться, як Бог з машини, справжній кандидат від влади. Тому, можна припустити, що Сивачука використовують всліпу, граючи на його амбіціях.
Одна журналістка (не буду називати прізвища) зазначила, що «з Сергія би був дуже крутий керівник». Тільки от ким керувати? Художниками? З художниками можна лише співпрацювати. Як планує співпрацювати Сергій Сивачук з тими, хто підписує та поширює лист на підтримку його опонента. До того ж, пам’ятаєте, виставковий фонд зі 112 робіт, переданий для ведення виставкової діяльності ЦСМ? Художники вже заявили, що заберуть з фонду свої роботи, якщо директором ЦСМ комісія призначить Сивачука. Найкраще, що в цій ситуації може зробити Сергій, – це зняти свою кандидатуру. Бо в умовах бойкоту ЦСМ не зможе нормально працювати. Художники без ЦСМ собі раду дадуть, як робили це й до його створення. Але чи зможе працювати ЦСМ без художників? Сам Сивачук в своїй заяві написав наступне: «Як мешканець Івано-Франківська та патріот України щиро вболіваю, щоб сучасне українське мистецтво у вирі сьогодення було належним чином репрезентоване, не лише в нашому місті чи країні, а й далеко за її межами, і готовий докласти всіх зусиль та зробити все можливе задля досягнення цієї мети». То ж саме час зробити зусилля й відмовитись від участі в конкурсі. Як патріот і мешканець Івано-Франківська.
Хоча, можливо, мета міської влади – знищити ЦСМ. Спочатку ставиться директором своя, поступлива людина, потім цей директор погоджується на пропозицію готельєра Бойка, приміщення, де зараз знаходиться ЦСМ, передають під рецепцію готелю «Дністер», сам Центр перейменовують, скажімо, в Центр самобутнього мистецтва, переносять на якусь околицю, де успішно проводять виставки вишиванок, глечиків, дерев’янних ложок та дитячих малюнків до дня працівників сільського господарства.
Насправді, все дуже гірко, бо повертається совок в найогидніших його формах.
Засідання конкурсної комісії, яке мало відбутися 14 червня, не відбулося із-за відсутності кворуму. Голова комісії Оксана Савчук та член комісії Олександр Левицький відбули на святкування 125-ї річниці з дня народження Євгена Коновальця, а Сергій Сивачук раптово зліг в лікарню. Про засідання комісії було оголошено 13 червня о 16.00. Я розумію, що здоров’я може підвести в будь-який момент, але пані Савчук та пан Левицький повинні були знати, що братимуть участь в урочистостях. Чи не знали?
Тому виникає підозра, що засідання просто відмінили, бо не були готові до суспільного резонансу й появи на засіданні журналістів.
Давши собі час на перегрупування, комісія сьогодні, 15 червня оголосила дату наступного засідання, яке відбудеться в п’ятницю, 17 червня, о 9.00 в каб. 311 міськвиконкому.
Анонім
а коли змінять і люструють ДПІ і це після оприлюднення всіх зловживань МОВЧАТЬ а про ЗНО і біржу зайнятості а про спец почту і всюди там БУВШІ
Анонім
СВОБОДУ не спинити!може. митцям це вдатися?
Анонім
Мені здається що ні освіта ні вчені звання не мржуть зробити людину культурною.
киянин
Спочатку був…ну скажем Курбас і всі, всі навколо. Потім пройшло багато часу і нічого, нічого не було… і тільки Україна почала звільнятись від більшовизму, в Івано-Франківську спробували знов з сучасним мистецтвом піднятись над світом (“Імпреза”). Вперше в Україні. Тоді теж це довго і складно змагалось з більшовиками. Потім перша спроба ЦСМу у Пасажі (звільнили під Сучасний музей), але вже прийшли більшовики-бізнесмени, потім була проведена спеціальна операція з укладання першого у Франківську Стратегічного плану – де культура і туризм мусили стати двигуном у розвитку містечка. Прийняття такої стратегії дозволило започаткувати ЦСМ у покинутому кінотеатрі, але десятки бізнесменів (тепер просто бізнесменів без видимого більшовизму) відразу загострили зуби на майно і врешті кінотеатр переміг. І це мабуть на краще, бо вже з’являлись олігархи – більшовики. Потім відбулась спроба співпраці з чистими олігархами над “роздерибаненим” Палацом Потоцьких. Впродовж довгих років вона велась під знаком відновлення ЦСМ. Слід признати, що насправді ЦСМи – перший і визнаний у цілому світі ключ до реформ і розвитку суспільства і змін у його свідомості (досить звернути увагу на всі поссовковські країни – там у перші ж роки створились ЦСМи). Тому питання ЦСМів завжди і мистецьке і в першу чергу стратегічно-політичне. Так от, стосунки з сучасним мистецтвом і відношення влад (як центральних так і місцевих) є тестом на можливість бути присутнім у майбутньому. Тому створення ЦСМу заперечити важко, але співучасть у його розвитку неподоланний бар’єр для печерного більшовизму. І він буде опиратись навіть не усвідомлюючи цього. Це для нього як алергія. Отже після першої перемоги над ЦСМом апологети і ентузіасти знайшли і сили і особу і можливості вкотре відновити ЦСМ. Дяка Звіжинському, що йому вистачило терпіння взяти на себе таку відповідальність. Тому що художники в переважній більшості не в стані послідовно змагатись з державницькою машиною. Та й не це у них завдання. Цим можуть перейматись лише загартовані і професійні куратори і вперті прогресори. Але виявляється що Україна і далі перебуває у стані боротьби з більшовизмом. “Внутрішній більшовизм”, ззовні не заперечуючи права на існування сучасного мистецтва, шукає і знаходить безліч механізмів для своєї агонії – наприклад наголошенні на “першочергових” (на їх думку) пріоритетах, на збереженні ідентичності, на необхідності слухати загальний голос народу, попередньо довівши його до зубожіння матеріального і свідомісного….Словом Історія боротьби з більшовизмом довга і виснажлива. Шкода лише цілого покоління митців і креаторів, що не змогли стати у пригоді послідовному розвитку країни і міста, постійно викладаючи всі зусилля на боротьбу і змагання з більшовизмом, який позірно вже й заборонили, але він перешивається то у бізнесмена, то в олігарха, то в політика і народного висуванця, то в захисника цінностей, то у “голос народу” живучи лише для себе і …для продовження більшовицьких традицій..
Єфім
сучасне мистецтво в обласному центрі представлено дуже слабо, воно зовсім не має розуміння з боку влади, з її безглуздою структурою і численним штатом. Влада люмпенів, які уявляють себе політиками і менеджерами, насправді є шанувальниками народних танців-співів, всят національної кухні та подібних подій на які легко списувати кошти. Не слід протиставляти модерне народному, всі напрями мають право зберігатись і розвиватись, але це має робитись планомірно і якісно, а не методами іллюзіоністів… Прикро, що перспектив розвитку туризму влада міста не пов’язує з культурою і історією, про що свідчать нечисленні пам’ятники. А художники не повинні шукати захисту і випрошувати, ми городяни і вимагаємо належного. Одна площадка для області це сором, портрібно кілька варіантів. Нехай ЦСМ очолює той, хто отримав це право від художників, а молодому довірте інший формат, нехай пробує притягати кошти меценатів, якщо такий обдарований організатор, то побажаємо йому…
Анонім
Дійсно, тільки нак словах європейці. А дії? Їх європейскість тільки для того що б поїхати до Європи, побігати по магазинах. А спитайте будь кого з чиновників чи хтось з них був у музеї, чи відвідав якийсь сучасний кільтурний захід. То як вони можуть щось знати про сучасне містецтво, коли самі цього не хочуть. І доти доки так буде, доки при владі будуть такі розумники, доти і будуть зневажать художнків, письменників. Доти доки культура буде на такому місці як зараз. доти ми і будемо так жити. Насамперед повинна бути кільра. Все починається з неї.
Володимир
Випадково натрапив на пакет документів до конкурсної комісії п.С.Сивачука, Серед них є також рекомендації А.Грицана( засл.працівника культури і проффесора ПНУ), ,,знаних” художників Богдана Губаля і Миколи Якимечка-голови обласної спілки художників. А Ви кажете, що п.Сергій ніц нерозуміється на художньому мистецтві? А запросіть цих відомих митців до ЦСМ- на дискусію з Яремаком!
Митець
Микола Якимечко якраз дав рекомендацію Звіжинському. Губаль гобеленами займається, до чого тут сучасне мистецтво ? (Якимечко, як голова спілки, лише підтвердив його підпис – така процедура), а Грицан взагалі доктор ІСТОРИЧНИХ наук.
Анонім
У влади і теперішньої і минулої немає елементарного поняття що таке культура. Їх культурні пізнання обмежуються вишиванками, глечиками, вишивками…. А осягнути щось інше вони не можуть. Та хай так. але навіщо нищити все що їм не зрозуміло. Вони полюбляють сссилатися на Європу, наголошувати що Україна Європейська держава, але дії їх зовсім не європейські. Як були совками так і залишилися.
Сергій Буряк
З чого видно що стаття замовна? Як на мене то все правильно написано. Головне правда. Виглядає так що замовні коменти. Дуже брудно працють. Одразу видно звідки вуха ростуть. Сказали б чесно хочуть знищити Центр сучасного мистецтва. Що він не потрібен. І ве б було зрозуміло. Влада хоче виглядати достойно, та не виходить. Коли ж , ті хто при владі навчитеся не брехати, і не плести інтриги?
Анонім
Любій владі легко керувати бідними, голодними і обмеженими людьми, розумними, незалежними та забезпеченими незрівнянно складніше. Чи може в успішному суспільстві перемагати така структура, як Свобода? Ніколи! Мудрих і незалежних важко провести на вишиванках і брехні. В ЦСМ Свобода зіткнулася з мудрими і незалежними, а щоб вести розмову з ними, розуму що в Оксани, що в Олександра, що в Руслана не вистачає. От і злиняли. Знайшли привід. Але ця компашка вперта і нахабна, вдруге перебудується і пертиме своє. Тримайтеся, мудрі і незалежні! Забудівників вони зігнули, бо залежні, листають бідаки, ще й натхненно мешти лижуть. Тримайтеся, художники! Пора трипальцевим вже щось трохи пояснювати, бо зовсім відірвалися від земленьки.
Пан Андрій
Все вірно написав, Володя.
Микола
Передвзята стаття з невдалим чорним піаром анонімного автора!
323234
сам ти анонімний )))) очі протри, замурзаний )
Морі
МЄколо, Мєколо, А По Темі Є Що Сказати Окрім Своїх Вигадок І сволотівських Настановлень обсирати від так званої влади (сволоти) і головне без аргументів На цілком Адекватну Реакцію І Обурення громади міста і поважних у місті людей, чи тільки так папіздєть? калхоз повертається (((
Версії
Чому анонімного?
Марта
За рахунок дискредитації та “чорнухи” далеко не підете,запевняю вас.
facepalm
тобі мартишечко сволота-ригівська дала команду фас? де дисркедитація? і де чорнуха? сволота своєю поведінкою бидляцькою вже давно себе дискредитувала та очорнила в очах людей. вишиватники чистої породи, те саме ригоанальне бидло як і риги колись, ті самі бандки і ковгосп, який думає що йому все можна і зястряг десь так в 60-70 их роках совка
Марта
Думаю,аргументів до вищесказаних слів я не побачу. Якщо ви,шановний,не в силах розмежовувати “якісне” від “неякісного”, “вишиватників” від дійсно ідейних людей,то можу вам лише побажати прозріння.
Не байдужий
І коло 250-ти підписантів під листом менш, ніж за добу (серед яких купа поважних людей, як, наприклад, відомий київський режисер Сергій Проскурня) теж замовлені?
Анонім
Стаття замовна, одразу видно
Анонім
Ага, а ти вмієш аргументувати, одразу видно ))))
Коментарі закрито.