Руслан Панасюк про децентралізацію на Прикарпатті: “Ми робимо складнішу реформу, ніж робили поляки” (фото+відео)

Як надалі проходить реформа на Прикарпатті, «Версії» поцікавилися в директора Офісу реформ Івано-Франківської ОДА Руслана Панасюка.

Як іде процес децентралізації в Івано-Франківській області?

Загальною картиною ми можемо бути задоволені. На відміну від наших сусідів, нам минулого року вдалося створити базовий фундаментальний момент – знайти компроміс між тим, як бачили своє об’єднання населені пункти і тим, як таке об’єднання було прописано в законодавстві. Як результат, нам, хоча й з четвертої спроби, вдалося затвердити Перспективний план формування громад. Це – орієнтири, це – бачення держави, це, в якійсь мірі, й створення достойних стартових позицій для громад, які будуть утворюватися. Щоб за 10-15 років ці громади були самостійними, спроможними, самодостатніми та мали всі умови для подальшого розвитку.

Наскільки мені відомо в сусідній, Тернопільській області, процес утворення територіальних громад значно випереджає подібний процес в Івано-Франківській області. Там, якщо я не помиляюся, утворено вже 26 ОТГ, а в нас лише три. Це відставання чи різні підходи до реформи?

Все виходить з того, яке завдання собі ставить та чи інша область. Найперше, що зробили ми – схвалили Перспективний план. Далі, ми обрали створення трьох пілотних проектів – це три наші територіальні громади. Велика громада – Печеніжинська, середня – Верхнянська і невеличка – Старобогородчанська. І що ми маємо зараз, навіть якщо Перспективний план буде переглядатися? А маємо ми зразки ОТГ. Якщо ви громада велика – 15-20 тисяч, то ви можете вчитися, як це пройшло в Печеніжині, якщо у вас громада до 10 тисяч, то ви орієнтуєтесь на роботу Верхнянської ОТГ і т.д.

Якщо ж взяти приклад наших сусідів – Тернополя чи Львова, то в них процес утворення територіальних громад проходив дуже важко в питанні залучення до цього процесу обласних рад. Тому вони пішли іншим, ніж ми, шляхом – вони не знайшли необхідного компромісу. Тому їхні громади затверджували в Києві, в міністерстві регіонального розвитку, в обхід обласних рад. В результаті у них утворилася досить таки строката картина по певних районах. Є райони (Шумський район, Тернопільської області, наприклад), де утворилася громада, яка начебто охопила весь район, а посереині утворилася біла пляма. І таких білих плям в Тернопільській області є п’ять чи шість. Тобто, вони насильно переломили ситуацію, не врахувавши точки зору обласної ради і тепер виходить так, що значну частину перспективного плану їм доведеться переглядати.

Ми ж, наразі, робимо поки що невеличкі (штрихові) доповнення в частині тих десяти територіальних громад в нашій області, які Кабінет міністрів визнав неспроможними, створюючи більш потужні громади, або розглядаючи можливість перетікання того чи іншого села з однієї громади в іншу на основі рішення сходу селян і рішень сесій сільських рад.

Втім, наш Перспективний план є сталим, ми його не перглядаємо докорінно, як це робиться в Львівській області. Бо в минулому році там утворили 16 громад, а практика показала, що ті громади дрібні, громади слабкі, громади неспроможні кадрово і фізично потягнути організацію делегованих повноважень, щоб отримати державну підтримку.

Мова про фінансову підтримку?

Так.

А про які суми йде мова?

Шістнадцять громад Львівської області отримали 46 мільйонів гривень державної підтримки. Найбільша громада отримала 6 мільйонів, найменша 1,5 мільйона. У нас же найменша громада отримала 6 мільйонів. Найбільша, Печеніжинська, отримала 9,4 мільйони гривень. Тобто, наш шлях реформування не кількісний, а якісний. Маємо добрі приклади для тих громад, які мають намір розвиватися. Маємо добру теоретичну базу і міцне практичне підґрунтя.

Очевидно, що є певний опір реформі децентралізації та утворення територіальних громад і є конкретні люди, які протидіють цим реформам. Наприклад колишній голова обласної ради Василь Скрипничук, який на засіданні комісії накинувся на вас зі звинуваченнями…

Є достатньо людей, котрі були опонентами та залишаються опонентами. Навіть при тих, на сьогодні, добрих аргументах на користь децентралізації.

Які їхні мотиви? Вони якось аргументують свою позицію чи це просто огульне несприйняття?

Я навіть не знаю, що тут відповідати. Багато політики навколо цього питання. Занадто багато. На мою думку, якщо ми завдяки цій реформі не заведемо гроші в село, то ми це село не врятуємо. Допоки в село не прийдуть гроші, до того часу воно буде вимирати. А опоненти стверджують, що ми, об’єднуючи села в громади, тим самим село знищуємо. Це був одним з аргументів пана Скрипничука, який переконував, що приєднуючи село Устеріки  до Білоберізької ОТГ, ми це село знищуємо.

Яким чином ми його знищуємо? Воно ж залищається на мапі, воно залишається в складі об’єднаної територіальної громади. Ми об’єднали зусилля кількох населених пунктів і перебрали на себе частину державної виконавчої влади. Що в цьому поганого? Вже не район буде ділити кошти на село і не той депутат, який в селі і близько не живе та не знає потреб цього села, а будуть ділити люди, котрі тут безпосередньо проживають. Тільки завівши гроші в село, ми зможемо його врятувати, зміцнити та зберегти.

Ще одним аргументом проти (який озвучив, вже згаданий, пан Скрипничук) є те, що реформа призводить до збільшення кількості чиновників. Тобто, якщо раніше для «обслуговування» тієї, чи іншої території потрібно було 10-ть чиновників, то тепер, мовляв, їх кількість зросте мало не вчетверо. Наскільки це відповідає дійсності?

З одного боку депутати, як обранці, повинні подобатися своїм виборцям і дуже рідко буває так, що депутат пропонує потрібні, але непопопулярні, рішення. Тому деякі депутати, навіть розуміючи, що децентралізація є одним з елементів порятунку держави, що, тільки провівши цю реформу, ми зможемо зберегти себе як держава на карті Європи, все ж ідуть за найменш прогресивною частиною виборців і починають їм підігрувати.

Що ж до кількості апарату, то на сьогодні держава не встановлює нормативу на формування органів управління в об’єднаній територіальній громаді. Громада вирішує сама, виходячи зі своїх можливостей. Стосовно ж того, що ми об’єднуючись, роздуваємо чиновницький апарат, то це, до певної міри, не так. Одне діло – передбачити кількісний склад, а зовсім інше – заповнити його відповідними посадами. Візьмемо Печеніжин. Він бачить свою структуру в кількості 70-ти чоловік, реально ж зараз працює 42-43… За рахунок вільних вакансій вони можуть надати гідну оплату праці тим хто вже працює.

Якщо ж взяти сумарну кількість працюючих в селищних радах до об’єднання, то ми, фактично, приходимо до тієї самої кількості. Лише ефективність, значимість і наповненість їх роботи значно вищі. Бо раніше апарат з п’яти чоловік в сільській раді нічим не управляв і нічого не вирішував – керували згори. А зараз новоутворений апарат на місці вирішує свої поточні проблеми.

Подібну реформу свого часу провели в Польщі. Ви якось використовуєте досвід сусідів?

Ми робимо складнішу реформу, ніж робили поляки. Тому що в Польщі, на той момент, коли стартувала реформа, були збережені первинні, скажемо так, одиниці – ґміни. Вони просто передавали на ґміни повноваження. А ми спочатку виводимо цю громаду, а вже потім передаємо їй повноваження.

Яка картина складається загалом по Україні?

По Україні відсоток об’єднання зараз близький до восьми. В державі зараз 1300-1500 громад. Наразі, об’єдналося лише 172 громади. Івано-Франківська область в загальноукраїнському показнику – сильна середина.

На скільки років розрахована реформа?

Ми не маємо виставлених часових термінів. Зараз основне завдання – донести до населення області якомога більш повну інформацію. Основною перепоною на цьому шляху є сільські голови, котрі не зацікавлені знову йти на вибори, є певна незацікавленість районних рад, райдержадміністрацій. Останні, в разі успішного проведення реформи, втрачають свої повноваження.

Але, хочу сказати, що кількість свідомих і щирих людей, які розуміють, що лише так ми зможемо врятувати свою державу, збільшується з кожним днем.

З наступного тижня ми робимо двотижневий тур по області, основним завданням якого буде побувати в центрі кожної потенційної ОТГ, яку ми бачимо в Перспетивному плані. Плануємо зустрітися з головами, з місцевими депутатами. Будемо залучати і депутатів обласної ради, тому що їм голосувати за зміни до Перспективного плану.

А загалом, як фракції обласної ради ставляться до реформи?

Я казав, що навколо цього питання дуже багато політики. Можу сказати, що повністю децентралізацію підтримують «Солідарність», «Воля». Інші фракції мають певні застереження.

Зрештою, наступна сесія обласної ради (10 червня), на якій заплановано розгляд питання децентралізації,  покаже позицію всіх політичних сил.