Цьогоріч міська влада Івано-Франківська вирішила зробити нестандартний новорічно-різдвяний хід. Замість живої ялинки на Вічевому майдані планують встановити штучну. Нова штучна ялинка виглядатиме, як жива, запевняють в мерії. Вона матиме висоту 18 метрів і на ній не буде жодних іграшок, а лише 3D-ілюмінація. Принаймні, про це говорить директор КП “Міськсвітло” Віктор Синишин.
Щоправда 3D-ілюмінацію ще не придбали, а лише оголосили тендер на її закупівлю. Вартість 3D-ілюмінації приблизно 750 тисяч гривень. Якщо додати вартість самої ялики – 562 тисячі гривень, то виходить чимала сума.
Коли міська влада лише оголосила про намір встановити штучну ялинку, то мешканці міста розділилися на два табори (третій табір, якому все байдуже, не рахуватимемо). Частина мешканців раділа, що нарешті ми стаємо цивілізованими і перестаємо рубати живі дерева задля короткочасної втіхи. Що на тлі щоденних ешелонів з лісом виглядає (погодьтеся) як радість на похоронах від того, що покійника поклали в пластиковий мішок, замість дубової труни. Інша частина обурювалась даним фактом, мотивуючи своє обурення тим, що штучна ялинка в столиці Прикарпаття такий самий нонсенс, як змагання з водного поло в центрі Сахари. Можливо навіть більший.
Аж раптом стало відомо, що вдовільняючись штучною ялинкою 18-ти метрів, Івано-Франківщина відправляє до столиці 26-ти метрову ялинку, яку київська влада вибрала в лісі Надвірнянщини. Противники встановлення штучної ялинки в Івано-Франківську отримали додатковий подразник, а прихильники почали сором’язливо відводити віртуальні погляди кудись за межі комп’ютерного монітору.
Але, оскільки думка що одних, що других, для міської влади не має зовсім ніякого значення, то й ми не ставатимемо беззастережно на той чи інший бік, а поговоримо взагалі про доцільність встановлення ялинки на Вічевому майдані.
Традиція встановлення новорічної ялинки губиться десь в середині минулого століття, коли власне й з’явився сам майдан, який щоправда тоді вважався площею, яку в 1975 році нарікли площею Перемоги. Автор цих рядків може стверджувати лише наступне – в другій половині 60-х років ялинку на цьому місці вже встановлювали. Саме в ті часи й виникла в місті традиція, зустрівши новий рік під бамкання московських курантів, прямувати на центральну площу міста, щоб покидати в зелену красуню бенгальські вогні та розпити пляшину-другу якогось алкоголю біля її підніжжя. Від бенгальських вогнів іноді траплялися незначні загорання, а від алкоголю масові співання популярних естрадних пісень. Словом, все в найкращих радянських традиціях. Потім всі поверталися до новорічних столів, накладали в тарілки дещо підсохлого олів’є, або вінегрету й продовжували забаву. Кому потім випадало вертатися додому через центр, той міг спостерігати картину, як неопохмелені двірники згрібали разом зі снігом все те сміття, що валялося навколо центральної міської ялинки, а багаточислені пляшки обережно складалися в полотняні мішки, бо ж пляшки можна було здати в пункт прийому склотари й на виручені гроші нарешті опохмелитися.
Зі здобуттям Україною Незалежності в 1991 році, фактично нічого не змінилося. Хіба що з кожним роком навколо ялинки ставало все менше ватяних звірів на чолі з Дідом Морозом та Снігуронькою, а легендарна Баба Яга з якогось року вже перестала літати над площею.
Зіновій Шкутяк, який став головою міської ради Івано-Франківська в 1998 році, вирішив цю стару традицію поламати.
«Ідея в нас була така. Є сакральна площа – майдан Шептицького, є Вічевий майдан – це віче, це демонстрації, політична складова, і є площа Ринок – центр міста, де громада може збиратися для світських розваг, в тому числі святкувати і новий рік, і Різдво», – розповідає пан Зіновій.
Тому було вирішено припинити ставити ялинку на Вічевому майдані, а святкування перенести до міської ратуші. Над входом до ратуші встановлювалась невеличка 2-х метрова ялиночка (в грудні 2004 року вона була штучна й помаранчевого кольору), натомість прикрашалися живі хвойні дерева, які ростуть на площі Ринок.
Перший раз, не знайшовши на Вічевому майдані звичної ялинки, ілюмінації та ватяних героїв казок, народ трішки розгубився, але від ратуші лунала музика та сяяла святкова ілюмінація, то ж ноги самі несли людей туди де світло й свято.
Треба визнати, що міському голові Шкутяку практично вдалася задумка. Під кінець його другої каденції в мешканців міста вже не стояло питання куди йти під час новорічно-різдвяних свят – звичайно ж до ратуші. Величезним плюсом такої позиції міського голови було те, що не доводилося щороку рубати нове дерево і витрати обмежувалися лише ілюмінацією.
Втім, влада помінялася і у 2006 році в крісло міського голови сів Віктор Анушкевичус. Людина суперечливих якостей, але з одним відчутним «недоліком» – ментально далека від Івано-Франківська. Принаймні на той час.
Приїхав Вітор Анушкевичус до Івано-Франківська в 1988 році й не можна відкидати імовірності, що одним з перших яскравих спогадів від знайомства з містом, були враження від новорічної ялинки на площі Перемоги. Бо інше пояснення, чому новий міський голова вирішив повернутися до старої радянської традиції (встановлювати ялинку в центрі міста), просто важко знайти. Хоча, не виключено, що воно і є.
Та, якби там не було, святкування новорічно-різдвяних свят знову перемістилося на Вічевий майдан. Перші роки люди ще розривалися між вже звичною площею Ринок та Вічевим майданом, а потім таки потягнулися з бенгальськими вогнями та алкоголем до ялинки, яка блимала вогнями й зазивно дзвеніла прикрасами.
Щоправда, в 2009 році Віктор Анушкевичус було загорівся ідеєю посадити на майдані живу ялинку і прикрашати її.
«Я дав розпорядження начальнику управління ЖКГ, щоб наступного року посадити на Вічевому майдані живу ялинку. Щоб в центрі Івано-Франківська ми прикрашали живу лісову красуню, а не рубали її в лісі», – ділився тоді планами міський голова.
Але, вочевидь, щось не склеїлося. Чи то можливості не співпали з бажанням, чи то бажання вийшло за межі можливостей, невідомо. Тому до 2015 року на Вічевому майдані продовжували встановлювати живу (відносно) багатометрову ялинку. Щоправда, в 2013-му був намір, в зв’язку з революційними подіями, ялинку не встановлювати, але згодом, провівши інтернет-опитування, міський голова прийняв рішення її встановити. Тоді на декорування 20-метрової ялинки міська влада витратила 20 тисяч гривень. Всього на новорічні прикраси для середмістя було витрачено понад 180 тисяч гривень.
Не можна не згадати й інциденту, який трапився з новорічною ялинкою в січні 2015 року. Тоді, під поривами вітру дерево просто впало, розтрощивши ліхтар. На щастя, ніхто не постраждав.
З 1 грудня 2015 року міським головою Івано-Франківська став Руслан Марцінків. На Вічевому майдані звично встановили зрубану в прикарпатському лісі ялинку, запевнивши, що на цей раз дерево закріплять надійно й повторення січневого інциденту не буде.
Минув рік й міська влада (не скажемо – раптом) приймає неординарне рішення – встановити на Вічевому майдані штучне дерево за 562 тисячі гривень. Сума чимала, але влада запевняє, що прослужити ця синтетична штука повинна вісім років. Власне, як і 3D-ілюмінація за 750 тисяч гривень. Вісім років – термін чималий. Але навіть за три роки лише дуже прискіпливий згадає, що там обіцялося.
А можна ж було зекономити. Принаймні 562 тисячі, якщо б виникло бажання повернутися до чудової (на наш суб’єктивний погляд) ідеї Зіновія Шкутяка. Та, виглядає так, що вже пізно. Хіба що через вісім років…
