Втім, схоже, муніципальна влада не надто тим переймається, перекладаючи обов’язок ремонтувати будинки на самих мешканців.
Можна ще згадати що, окрім фасадів, руйнується й сама структура будівель, збудованих в кінці 19-го та на початку 20-го століть. Адже майже всі ці будівлі не мають фундаментів (в звичному для нас розумінні). Автомобільний трафік, який значно зріс в останні роки, відіграє не останню роль в руйнуванні будинків. Плюс погодні умови, плюс незаперечний факт, що практично всі будівлі останній раз ремонтувалися ще в радянські часи. При цьому це, зазвичай, був лише косметичний ремонт фасадів. І от прийшов час, коли запас міцності, закладений в будинки при їх будівництві, себе вичерпав.
Чи має влада Івано-Франківська бодай якусь стратегію порятунку історичного обличчя міста?
28 січня 2016 року івано-франківська міська рада затвердила «Програму охорони культурної спадщини міста Івано-Франківська на 2016-2018 роки» (рішення № 12-3).
Мета програми – вдосконалення організаційних, матеріально-технічних, правових засад у сфері охорони культурної спадщини і збереження історичного середовища. Встановлення пріоритетності охоронних заходів на території історичного міста в процесі новітнього розвитку міста. Програмою передбачено поетапний ремонт будинків по вул.Галицька,14; вул.Курбаса,5,7,9 (як єдиний комплекс); вул.Чорновола,28 (як єдиний комплекс з фасадом від вул. Гординського); вул.Мазепи,28 (як єдиний комплекс з буд. вул.К.Данила,1); вул.Гаркуші,4; вул.Січових Стрільців, 4 і 16; вул. Ринок,5; вул. Ринок, 6; вул. Ринок 7; вул. Ринок, 8; вул.Мельничука 14, 16., а також окремі консерваційні роботи на інших пам’ятках в історико-архітектурній заповідній території.
Як бачимо, при загальних благих намірах, виглядає так, що в рамках цієї програми, до 2018 року передбачено відремонтувати лише 15 будинків. Якщо врахувати, що будинків, які є пам’ятками архітектури та містобудування і пам’ятками історії в Івано-Франківську налічується 591 і 200 з них потребують невідкладних ремонтно-реставраційних або протиаварійних робіт, то згадані 15 будівель не виправлять катастрофічний стан з історичними будівлями міста. Тим більше, що ремонт згаданих будівель може й не відбутися, бо програмою передбачено співфінансування власниками пам’яток, що в умовах жахливого зубожіння населення в Україні виглядає вкрай примарно.
При цьому зазначимо, що ремонт (хоча б косметичний) пам’яток архітектури, котрі нижче трьох поверхів, влада навіть не розглядає, оскільки вони вже зняті з балансу міста.
Як повідомляє директор Департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою Михайло Смушак, згідно статті 7-ї Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», який вступив в силу 1 липня 2016 року, співвласники багатоквартирного будинку зобов’язані забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна будинку, забезпечувати технічне обслуговування, проведення поточного та капітального ремонту будинку. Можна сказати, що центральна влада зробила просто таки колосальний подарунок муніципальній владі. Тепер можна не дбати навіть за зовнішній вигляд фасадів. Най зубожілі мешканці самі цим переймаються.
Зрештою, можна погодитися з тим, що мешканці самі можуть замінити в будинку водогін, каналізацію, електропроводку. Зрештою, це обійдеться навіть дешевше, ніж при посередництві управляюсої компанії. Але фасади пам’яток архітектури мали б бути виключно в компетенції міста, бо їх ремонт передбачає, як мінімум, реставраційно-пошукові роботи, чого співвласники будинку, вже точно робити не будуть. Та й мова йде про обличчя міста. Але маємо те, що маємо. Чи як зазначає Михайло Смушак: «Враховуючи вищесказане весь комплекс робіт з утримання та ремонту будинку та прибудинкової території співвласники мають виконувати за власні кошти».
Які наслідки матиме ця юридично законна позиція муніципалітету не важко передбачити. Будинки й надалі руйнуватимуться. Деякі з них можуть й завалитися, як це сталося з будинком на вулиці Січових Стрільців, залишки якого успішно знесли і тепер там приватний забудовник зводить будову. Деякі будуть й надалі втрачати «товарний» вигляд, що наврядчи надасть зовнішньої привабливості місту. Тим більше, що деякі співвласники таку позицію сприйсають досить своєрідно й, не порадившись з іншими співвласниками, ремонтують лише ту частину фасаду, яка відповідає лише їхньому помешканню. В результаті маємо фасади фарбовані в різні кольори.
Нещодавно, на відкритті Фортечного провулку міський голова Руслан Марцінків сказав, що туристи втомилися від Львова й тому їхатимуть до Івано-Франківська. Це, звичайно, фантазія, але припустимо, що так станеться. Приїдуть туристи і що вони побачать? Облізлі, в тріщинах фасади, розфарбовані в усі мислимі й немислимі кольори?
Як зазначив в коментарі до проблеми юрист Володимир Бандура: «Звичайно, якщо будівлі зняті з балансу, то й ремонт проводить теперішній балансоутримувач. На жаль. Міська рада може лише виділити частину коштів для ремонту фасадів таких будинків, але в рамках затвердженого бюджету. Звичайно це свинство, але таке дурне життя, оскільки ми, українці, взагалі не дбаємо про збереження минулого (свого чи чужого). Маю на увазі не комуністичних ідолів, а історичні будівлі».
Зазначимо, що внаслідок реформи децентралізації, яку проводять в Україні, влада на місцях почала отримувати значні вільні кошти. Вільні в тому сенсі, що муніципалітет може використовувати їх на власний розсуд, фінансуючи власні програми. Можливо потрібно на певний час забути про підняті пішохідні переходи, а зайнятися фасадами історичних будівель. І не лише навколо ратуші. А то настане такий момент, коли від історичного обличчя Івано-Франківстка залишаться лише спогади та знімки у Facebook.
Анонім
Владу треба трясти кільком зібраним та толковим людям!! Трясти та публікувати.
Богдан
Все дуже сумно. Немає законів, немає грошей, немає бажання у місцевої влади все це оберігати та реставрувати.
Анонім
Молодець
Анонім
доречі почали готель роксолона -реставрувати-
Анонім
Дивлюсь на моє місто – і хочеться заплакати. Що з ним зробили, як його знищили. Біля пл. Шептицького на мальовничому пагорбі збудувано два будинки, як я їх називаю, крематорії. І плювати, що пішли тріщини на Костелі. Ратушна площа знищена будівлею Арс-центру, на місті самої першої аптеки м. Станіславова вбабахав Бойко свій будинок з магазином “Делікатес” і іншим барахлом та підземним гаражем. При виході на пл.А.Міцкевича якийсь “мудрагель” вбабахав “Легенду” і тішиться, напевно, що люди можуть подивитись з верхнього поверху панораму міста і з’їсти морозиво. Але на що вже дивитись? При плануванні Ратушної площі колишні архітектори,майстри, а насамперед мешканці та власники-замовники будівель, дбали про естетику, довговічність, функціональність будівель. Нікому з них в голову би не прийшло забудовувати і закривати вид на церкви, бо то великий гріх. Це був непорушкий закон. Людина, перебуваючи в середмісті, мала бачити куполи та Хрести Костелу, Катедри, вірменської церкви. Допустили руйнацію будинку на куті Вірменської вулиці, потім побудували новий будинок і там розташували кафе чи ресторан італійської кухні.
Знищуються будівлі пивзаводу вже до кінця. Цехи виготовлення пива вже знищили, будівля, де зберігалось жито та інші природні додатки до пива, донищують. А я ще пам”ятаю приємний запах солоду на цій вулиці. Наші “круті бізнесмени” та “влада” напевно хизуються у своїх колах один поперед одного, що їдуть до Мюнхена на пиво, чи до Чехії. А це можна було реставрувати будівлі пивзаводу, виготовляти живе пиво, окультурити це місце, на подвір”ї пивзаводу зробити дитячий майданчик, щоб батьки, прогуляючись з дітьми, могли там відпочити. Старші мешканці Івано-Франківська ще пам”ятають смак нашого місцевого пива.
На вул.Грушевського знищені австрійські казарми, побудована новітня “абракадабра”, житловий будинок. Де австрійська цегла – знають тільки забудовники, фірма КГД. На той час 1 штукка цієї цегли коштувала 1 долар чи 1 євро. За радянських часів в цих казармах жили солдати радянської армії, і приміщення не були зовсім запустілими. Невелика реставрація – готовий художній музей, зали для проведення концертів, симпозіумів, слухання духової музики, приміщення для заняття танцями з дітьми та дорослими, різними гуртками – а маємо що?
А вул.Незалежності? Довели до руйнації будинок лялкового театру, будинок, де розташовувалося фото-ательє. І що побудували – ЕКСТІМ-банк, без дотримання норм естетитки, підтримки стилю вулиці. А книгарня “Є”. Ну невже так важко було дотриматись стилю вулиці?
Я можу ще багато перераховувати, але що з того. Ті люди, які відповідали і відповідають за наше місто, які доривалися до влади, напевно думають, що їм так минеться. Головні архітектори (особливо Гаркут), мери, забудівники. Хлопці,та за все треба відповідади. Не думайте, що вхопили Бога за бороду. І ліпше, щоб ви відповідали, а не ваші діти чи рідні.
Ми всі розуміємо, що вам до лямпочки наше місто. Бо маєте можливість їздити по Європі. Тож подивіться на поверховість європейських міст, а особливо їх старої частити. Там за законом заборонено нищення історичних будівель. Але що для вас закони? Що для вас престиж міста? Для вас головне гроші. А на початку 90-х років наше середмістя претендувало на статус міста, що охороняється ЮНЕСКо. Ганьба.
Анонім
гірше всього те ЩО ЇХ ДАЮТЬ тіпа РЕМОНТУВАТИ фірмам які нічого в реставраціїї нетямлять і цим страждав озіренний литовець анус ТОМУ потрібно роботи давати фірмаМ які мають досвід і ДАЮТЬ ГАРАНТІЮ на свою роботу —ОСЬ І ВСЯ ботва.А ті чиновники які наймають василів і степанів які літню кухню запарюють своїм будівництвом нехай говорять з прокурором
Коментарі закрито.