Тарас Виноградник: Мером Івано-Франківська має бути той, хто виріс в цьому місті

Приймав участь в ліквідації Чорнобильської катастрофи, нагороджений медаллю «За відвагу на пожежі» та знаком «Кращий працівник пожежної охорони СРСР». Навчався в Академії МВД в Москві. Після здобуття Україною Незалежності всіх студентів з України з Академії відчислили. Ще деякий час служив в Івано-Франківську, а потім написав рапорт, звільнився й зайнявся бізнесом…

З жовтня 2014 року керівник івано-франківського осередку ГО «Самопоміч». Саме з цього «Версії» й почали інтерв’ю:

Чому саме «Самопоміч»?

Я був дотичний до двох політичних сил – Українська республіканська партія «Собор» (там потім відбулися певні зміни, котрі були мені не зовсім до вподоби), а потім мене намагалася підтримати така політична сила як «Зелені», тому що я займався проектом з альтернативної енергетики. А чому «Самопоміч»? Я за ними спостерігав і слухав що вони говорили, і бачив наслідки того, що вони говорили. Тобто – це не були пусті слова.

А, власне, про що йдеться?

 Про забудову мікрорайону.

Ось тут таке питання. Існує таке уявлення, що «Самопоміч» кришує забудовників.

 Назови хоч одного.

Ну, ось – Василь Друк. Забудова на Мазепи, 35А.

 За тією інформацією, котрою я володію все трішки не так. Тоді, коли Василя Друка висували в кандидати до Верховної ради, то ті люди, котрі це робили, не знали, що він забудовник. Це – по-перше. По-друге, вони не знали, що є певні проблеми. До того ж він не є членом «Самопомочі». Його просто збиралися підтримати. А мій проект по забудові почався ще тоді, коли «Самопомочі» ще не існувало.

Окрім проекту по забудові в тебе є ще якісь проекти?

 Так. Це проект з альтернативної енергетики. Ми планували (перші в Україні) розпочати будівництво комплексу по виробництву електроенергії з альтернативних джерел. А саме – з силосу та з відходів сільського господарства. Але нам цей проект зарубали.

Хто зарубав?

Митниця. Це було якраз під час правління Віктора Федоровича.

А митниця тут яким боком?

У нас був зовнішньоекономічний контракт по ввозу обладнання. А митниця не пустила. І дуже добре, що я його не завіз на митну територію. Ми, перед тим, як завозити в Україну, зареєстрували контракт, підготували всі документи – все як має бути по процедурі, а митниця дала нам відмову на ввіз обладнання. І ти розумієш чому.

І ви ж не захотіли давати?

 А чому я повинен давати? Ми подали на них позов в Івано-франківський окружний суд. І виграли. Вони подали апеляцію до Львівського окружного суду, а ми знову виграли. У митниці! Вони не вигадали нічого кращого, як подати касацію у Вищий суд. За цей час помінялася влада, але Вищий суд (а минув вже рік) навіть не призначив розгляд справи. Хоча всі говорять про альтернативну енергетику. З 2010 року обладнання стоїть на складах в Німеччині. А цю електростанцію планували встановити в Тисменецькому районі і вона б забезпечувала електроенергією не лише весь Тисменецький район, а ще й половину Богородчанського. І все це на одній органіці.

Тоді переходимо до ще одного твого проекту – так званої «силіконової долини», тобто ІТ-парку. Що про це можеш сказати?

Ця ідея чому взагалі прийшла нам в голову? Тому що ми будуємо мікрорайон (колишня військова частина на вулиці Національної гвардії – «Версії») і в мікрорайоні в нас буде соціальна інфраструктура – школа і дитячі садочки, спортивний комплекс… Але ми подумали, що потрібно зробити щось, що в тренді. А це – розвиток ІТ-технологій. Тому ми вирішили що було б дуже цікаво створити таку комплексну споруду, в якій би могли працювати ІТ-ішні компанії й не тільки вони. Щоб там був «майданчик» для різноманітних фаблабів, для кібворкінгу. Це має бути не просто спальний мікрорайон, не просто місце не живуть люди. Там має бути камерний міні-готель (на 10-15 номерів), має бути система корференц-залів, різноманітних закладів харчування… Це має бути дуже живий організм. Я називаю це – іноваційний простір. В мікрорайоні планується велика паркова зона зі стадіоном та велодоріжками. Між будинками передбачено достатньо простору для пішохідних зон. Це не просто метри квадратні.

І як – легко воно йде?

Я не буду говорити про зовнішню ситуацію. І я б не сказав, що нелегко. Я б це назвав – некомфортно. Ми поставлені в трішки іншу ситуацію, ніж інші забудовники. Нам поставили умову, щоб ми збудували школу й садочок – ми погодилися. Нам сказали надати житло військовослужбовцям – ми погодилися. 173 квартири під ключ. Фактично все це – виведення коштів з обігу. А після цього нам сказали – будуйте магістральні мережі для міста.  Не збудувавши жодного квадратного метра. Знову вивели кошти з обігу. І тільки після того, як ми збудували побутову каналізацію по вулиці Дудаєва, по вулиці Побутова-Ребета дощову каналізацію… Ми протягнули майже два кілометри каналізації до свого мікрорайону. А з вулиці Ботанічної ми проклали водогін. І тільки після цього всього, ми почали будувати метри квадратні. Тобто ми вже в нерівних умовах.

Чому ж до вас така прискіплива увага?

Тому що ми – некомфортні.

Це хто такі прискіпливі? Міськвиконком, мерія, міська рада?

Та всі разом. Я їм незручний, бо будую дитячі садочки за свої кошти, а вони лише продають. В місті, за роки Незалежності продано шість чи сім дитячих садочків. Всі ці вимоги до нас робляться з надією, що ми відмовимося від своїх планів і тоді район під забудову можна буде передати комусь іншому. Більше того, вони ще що роблять. Ми збудували і ввели в експлуатацію всі згадані мережі, а вони, без нашого відома до цих мереж почали підключати споживачів і брати з них плату. І, коли я піднімаю це питання, я стаю незручним. Бо, наразі, це наша приватна власність і доки ми не передали ці мережі місту, вони належать нам. Я прошу надати мені перелік тих, кого підключили – не дають, покажіть скільки ви за це взяли грошей – не показують. А вони ж за це брали тарифи. Теперішня міська влада взагалі робить купу назрозумілих речей. Таке враження, що вони все роблять навпаки.

Напевно владу час міняти. В ЗМІ пройшла інформація, що ти не проти балотуватися на мера від «Самопомочі»?

По-перше – це рішення має бути командним. Сам я такого рішення приймати не буду. Це дуже відповідальний крок. По-друге – якщо таке рішення буде прийняте, то я ще буду довго думати над цим питанням.

Тобто, це не є така мета?

Ні. Це дуже відповідальний крок. Але в чому питання. Давайте будемо щирими і визнаємо, що до сьогоднішнього дня в Івано-Франківську не було жодного міського голови, який би виріс в цьому місті. Оце і є відповідь на питання, чому у нас в місті все так. Відповідальним перед містом може бути лише той, хто тут виріс, той, хто має сантимент до цього міста.  Людина має знати й пам’ятати всі провулки, всі прохідні двори, старі назви вулиць. Зрештою, скільки каналізаційних люків на вулиці Гетьмана Мазепи – 178. І дуже багато інших речей. Містом треба просякнути наскрізь. А без цього ти працюєш як робот, без душі, без емоцій. Тому – це дуже відповідально. Повинна бути потужна команда та й сама громада повинна бути готова до реформ. А в моєму розумінні, робити реформи, це дуже багато речей ламати. Якщо ж щось ламаєш, то завжди комусь боляче. А чи потрібен комусь такий міський голова?

Що потрібно ламати в місті?

Відношення до міста. І починати з тих, хто обслуговує місто. З комунальних служб в першу чергу. Перевізники, вивіз сміття, прибирання. Все що пов’язане з комфортом проживанням у місті. І це потрібно робити одразу. Бо ми вже бачимо, як в Україні розтягнули ці зміни  – «жити по-новому».

Міська «Самопоміч» – вона давно існує?

 З 1 жовтня 2014 року. Це громадська організація. Ми займаємось іноваційними проектами, а не політикою. Допомагаємо людям самореалізуватися.

Наскільки б легше було це робити, якби не було війни?

Не можна так казати, бо війна лише один з факторів. З одного боку (хоча це й прозвучить жорстко) війна дозволяє робити ті речі, які б були неможливі в мирний час. Тобто, чиновника можна поставити в певні умови і примусити щось робити. А з іншого боку ті ж чиновники прикриваються війною й багато чого хочуть списати на війну. До того ж створена в Україні система настільки потужна, що вона просто поглинула всіх цих нових. Вони нічого не можуть зробити.

Вихід є?

Є. Має бути політична воля головного.

Розмовляв Володимир Мулик