«Та що ви тут зі своїми тваринами, оно людям нічого їсти вже», – чути з різних боків, зверху та знизу. Водночас голови в телевізорах нам весь час розповідають про рух до Європи. А в омріяній, але все ще недосяжній для нас, Європі вже давно зрозуміли, що там, де не захищають права тварин, годі сподіватися й про належне ставлення до людей. І якщо вже треба було когось захищати (згідно європейських цінностей), то починати потрібно було з тварин, а не з ґеїв та лесбіянок. Ці останні раду собі й самі дадуть, на відміну від безсловесних котів та собак.
Хто цікавиться питанням безпритульних тварин, ті вже в курсі, що Благодійна організація “Дім Сірка” на межі розпуску. Власне, про це можна прочитати на сторінці організації у ФБ
«Увага!
Важлива інформація!
Доводимо до відома, що БО “Дім Сірка” на межі розпуску!
Так як державної ділянки під притулок міська влада не дає, а землю у с. Загвіздя ми повинні звільнити (рішення сільради). Ми просто не маємо, куди переїжджати, а на оренду нової землі немає коштів – нам ледве вистачає коштів, щоб прогодувати собак!.
Тому просимо не звертатись з проханням забрати собак чи цуценят до притулку, ми не маємо куди.
Також, ми не беремо на лікування тварин,тому що у клініках борги біля 19 тис грн. ( клініка Олвет вул.Молодіжна -14 тис., клініка Немо-5 тис. грн.).
Просимо усіх допомоги, хто чим може! Просимо увійти у наше складне становище».
Такий ось крик про допомогу.
«Версії» вирішили з’ясувати, що ж насправді відбувається з «Домом Сірка» в Івано-Франківську.
В березні цього року ми зустрічалися з керівником благодійної організації Наталею Когут.
Тоді вдалося з’ясувати, що попередня влада міста (на чолі з Віктором Анушкевичусом) пальцем об палець не вдарила, щоб допомогти безпритульним тваринам. Щодо нової влади (на чолі з Русланом Марцінківим), то «Дім Сірка» тоді лише починав стукати до неї в двері.
Наразі, як вдалося з’ясувати, на руках у Наталі Когут є документ про передачу БО «Дім сірка» земельної ділянки в лісгоспі в Рибному, існує бізнес-план на цю земельну ділянку, тому що ділянку пропонують використовувати ще й під освітницько-просвітницьку діяльність. Планується проводити шкільні екскурсії, отже територія має бути облагорожена (лавочки, доріжки, міцні стаціонарні вольєри). Але це все поки що в мріях та планах. А те, що на паперах, має пройти всі бюрократичні процедури. Оскільки це українські бюрократичні процедури, то на їх завершення потрібно, як мінімум, півроку.
«З такими темпами, дай Бог до 8 березня переїхати», – гірко посміхається Наталя Когут.
А що ж, наразі, відбувається в селі Загвізді, де «Дім Сірка» орендує земельну ділянку в приватного підприємця. Ні, приватний підприємець, на якого в першу чергу падає підозра в підступній діяльності проти тварин, ні в чому не винний. Він не проти, щоб притулок і надалі залишався там, де він є зараз. Це все наші богомільні селяни, мешканці села Загвіздя, котрі, підбурювані кількома найбільш активними особами, роблять все, щоб притулку поруч з селом не було. Пишуться петиції в міську раду, що притулок їм заважає, що вони бояться за безпеку дітей. Що, водночас, не заважає тим же селянам мало не щодня перекидувати через паркан притулку коробки з кошенятами та цуценятами або прив’язувати до воріт вже дорослих псів.
Зрештою, жодних правових підстав виселити притулок сільська рада не має, та не влади боїться Наталя Когут, бо всі перевірки, спрямовані нашим виконкомом, перетримочний пункт БО «Дім Сірка» (справжніх притулків для тварин в Україні всього три – решта перетримочні пункти) успішно пройшов. Але, оскільки працює в притулку Наталя сама (жодних тобі волонтерів, але про них пізніше), коштів для охорони немає і після обіду зачинений притулок залишається без нагляду, то не виключено, що підбурювані певними особами селяни попросту спалять притулок разом з тваринами, після чого, зі спокійною душею й почуттям виконаного обов’язку, підуть на вечірню службу до церкви.
Наразі, Наталя Когут хоче домовитися з депутатами, щоб їм, доки робляться документи, вже дозволили зайти на територію лісгоспу й почати там підготовчі роботи, бо для широкомаштабного будівництва коштів поки що немає, оскільки доки не зроблені все ті ж документи, навіть закладені під це діло кошти виділити неможливо. Поки що в оформленні документів пройдено лише перший етап.
Що ж до ситуації в Загвізді, то Наталя сподівається на міську владу, що вона все ж повпливає на голову сільради, щоб той заспокоїв найбільш гарячкуватих противників притулку. Все що потрібно – це півроку й прощавай Загвіздя, спіть спокійно селяни, знову топіть кошенят та цуциків.
Що ж до волонтерів, то наразі, як зазначалося вище, Наталя Когут працює в притулку одна – і вольєри прибирає, і за тваринами доглядає, і сама їх годує – лише її батько варить їжу для тварин. А від волонтерів не було відбою перед виборами – приходили, робили селфі, і групові знімки, піарились, як могли, а після розчинилися, немов сухий корм в гарячому молоці.
Та як би там не було, сподіваємось, що БО «Дім Сірка» залишиться, буде надалі виконувати свою благородну місію й тим самим, в міру своїх сил, робити нас всіх хоча б трішечки європейцями.
Олена Шур
Ми дуже бажаємо прийняти песиуа або кота.Але, на превеликий жаль, у нашому випадку так як, ми є переселенці зі Сходу, то нам забороняє і хазяїн і місцева адміністрація гуртожитка.Але ми жертвуємо кошти кожного разу, ураховуючи наші можливості
Анонім
От мучать псів в тісних клітках і антисанітарії. Краще повідпускали би, хай гуляють на волі. І так в місті тисячі дворняг. В який притулок можна помістити стільки? Тоді який в ньому сенс? Тільки на вітер гроші викидати
Любов Ткаченко
Ви маєте бути вдячні цим людям, які роблять таку благородну справу. А якщо вони випустять цих псів на вулиці, ви подумали про дітей? Вони здичавіють, і з голоду будуть кидатися на людей. Я впевнена що ви і куска хліба тому приблуді не дасте. Невже не простіше скинутися громадою і підтримати цей притулок, покращити умови. Ми ж сила, нашу Армію утримуємо і годуємо і вдягаємо, а їм потрібно так мало… Не подумайте що я зацікавлена особа, я вперше почула про цей притулок
Анонім
Сперечатися з жінкою собі ж дорожче але все ж спробую пояснити. Якщо декілька жіночок вирішили тримати в клітках декілька десятків собак, то це їх особиста приватна справа. Оскільки на вулицях міста залишаються ще декілька тисяч дворняг, ніякої соціальної ролі їхні дії не мають. Тому ніякої вдячності до їхніх розваг я не відчуваю і зобовязань підтимувати їх теж. Можливості скинутись громадою на притулок (притулки) в яких можливо було б утримувати декілька тисяч собак, думаю розумієте, що немає. Можливості фінансувати це з бюджету – теж. Вашу стурбованість щодо небезпеки зграй бездомних собак для дітей цілком розділяю і знову ж акцентую вашу увагу на цифрах: декілька тисяч псів на вулицях (дані нашої міської відповідної комунальної служби) і декілька десятків собак яких можливо утримувати в клітках. Різницю відчуваєте? Тому єдиним можливим діємим заходом що міг покращити ситуацію з бездомними псами в нашому місті вбачаю покладання відповідальності на тих хто причетний до їх розмноження і розповсюдження. на моє особисте переконання це не селяни які буцімто привозять собак в місто (як говорив наш бувший мер) і не жорстокі люди які буцімто викидають песиків на вулицю (думаю таких випадків насправді одиниці) а власники і сторожі гаражних кооперативів, складів, ринків і т.д., та забудовники, які прикормлюють дворняг щоб ті охороняли їхні об’єкти, а на їх численне потомство їм начхати і воно розпоширюється по всьому місту. От і потрібно вводити строгий облік таких собак, їх обовязкову стерилізацію і ввести відповідний податок за їх утримання і строгу відповідальність відповідних осіб. Але для цього потрібен порядок і контроль. А наша імпотентна влада на нього не здатна. Тому вважає за краще відмовчуватись.
Коментарі закрито.