Йдеться про каналізаційні люки, виготовлені фабрикою сільськогосподарських машин “VIS”.
В січні 1891 року до Станиславова з Німеччини приїхав 23-річний німецький священик Теодор Цьоклер. Його перший візит до нашого міста був пов’язаний з певним дорученням від данської єврейської місії, тобто спільноти євреїв-християн, де він планував працювати, пишуть Версії з посиланням на КУРС.
Зауваживши, що місцеві німці не мають власної євангелістської общини, Цьоклер вирішив присвятити себе її створенню. Він заснував цілу низку закладів, які недоброзичливці називали “імперією Цьоклера”. В 1921 році за фінансової підтримки кількох англійських вікаріїв Цьоклер та його соратники відкрили фабрику сільськогосподарських машин і відливання заліза.
Часи тоді були важкими, і пастор бачив, що місцевій молоді нелегко влаштуватися на роботу. В першу чергу це стосувалося хлопців з сиротинців, які не могли розраховувати на підтримку рідних. Цьоклер подбав про те, щоб молоді люди не лише мали робочі місця, а й здобували спеціальності столяра, зварника, слюсаря, коваля та ливарника. В 30-х роках минулого століття на підприємстві працювало близько 170 чоловік.
Фабрика знаходилася по вул. Королеви Ядвиґи, 18 (тепер вул. Височана). Комплекс будівель складався з конструкторського бюро, адміністративних приміщень, ливарні, слюсарні та кузні. Очевидно, пастор Цьоклер мав справжній організаторський талант, бо підприємство, яке він створив, стало одним з провідних у краї.
“В металургійній промисловості Східної Малопольщі провідну роль відіграє фірма “VIS” – фабрика машин і відливання заліза в Станиславові, – писала тодішня преса. – Землеробство у краї посідає важливе місце й вимагає наявності потужного підприємства в цій галузі. З технічного погляду та у веденні торгівлі фірма “VIS” цілком відповідає всім сучасним вимогам. Там працюють досконалі фахівці, і незважаючи на складні економічні умови, вони ефективно спряють розвиткові сільського господарства”.
Підприємство виготовляло сільськогосподарські машини та іншу промислову техніку, мотори, різноманітні вироби з металу для виробничих цілей і вуличного використання, зокрема каналізаційні люки. Очолювали фабрику два директори, Баум і Меслін, які вважалися дуже авторитетними спеціалістами в цій галузі, а також порядними у торгових справах.
Реклама свідчить, що фабрика “VIS” поставляла свою продукцію не лише галицьким замовникам, а й до інших регіонів тодішньої Польщі. Збереглася комерційна пропозиція, в якій фабрика пропонує свою продукцію: устаткування для млинів, залізне і металічне литво, трансмісії, металічні конструкції, а також ремонт парових машин та моторів. Гарантувалися низькі ціни і висока якість робіт.
В грудні 1939 року родина Цьоклерів разом з рештою німецької громади назавжди покинула Станиславів. В 1943 році вони ще раз відвідали місто і виявили повне запустіння в своїх закладах.
В 1945 році на базі фабрики “VIS” запрацювала тракторна майстерня, пізніше її розширили до міжрайонної майстерні капітального ремонту техніки. В 1971 році в діяльності підприємства з’явися дослідно-експериментальний напрямок, а в 1989 році воно отримало назву “Карпатагромаш” і спеціалізувалося на ремонтуванні автомобілів і тракторів, випускало сільськогосподарські машини, а також водні насоси та резервуари.
В 1970-1980-х роках тут працювало близько 1,6 тис. осіб. Підприємство експортувало свою продукцію до різних країн – Болгарії, В’єтнаму, Кореї, Лівії, Угорщини. В 1995-2006 роках завод працював під назвою ВАТ ”Агромаш” і давав роботу близько 500 працівникам. На початку 2000-х років підприємство ще випускало міні-трактори ”Прикарпатець” однак у 2007 році припинило діяльність у зв’язку з банкрутством.
Проте історія славного дітища Цьоклера все ж залишилася жити в нашому місті. Адже продукцію фабрики “VIS” і сьогодні можна побачити на вулицях Івано-Франківська. Кришки люків, які сприймаються, неначе вітання з минулого…
Олена БУЧИК
